ЗАПАРШИ́ВІТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Покритися паршами.
2. Споганіти, стати занедбаним. Сумно приходив [кінь] увечері додому, давав здіймати з себе хомута і сам уже покірно йшов до хліву, до свого несвіжого сіна й вонючих ясел. Так і запаршивів він, не вирісши як слід (Хотк., І, 1966, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 246.