ЗАПЕ́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запе́внити; // запе́внено, безос. присудк. сл. Їм [опришкам] було обіцяно нагороду і запевнено їх, що пани для них більше не страшні (Гжицький, Опришки, 1962, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 249.