ЗАПЕ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запекти́ 1. На лаві вряд лежать сім житніх хлібів, запечених, рожевих, а на столі — біла паляниця і дерев’яне блюдечко з сіллю (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146); Вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем (Мирний, II, 1954, 34).
2. у знач. прикм. Який запікся. І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров (Л. Укр., I, 1951, 227); З запечених Дмитрових губів зірвався вже не стримуваний притьмареною свідомістю стогін (Коз., Гарячі руки, 1960, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 252.