ЗАПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка. Почати пихкати, з шумом випускати повітря, пару, дим (про машини, механізми). Мотор запихкав їдким димом, машина рушила, і всі студенти замахали руками, прощаючись з Богучарами (Кучер, Чорноморці, 1956, 72); — Швидше, хлопці, швидше, швидше! До жнив треба встигнути, треба перевірити [жниварки]!..І ковалі дуже вдарили молотом, і міх запихкав частіше (Донч., VI, 1957, 40); // Почати випускати дим короткими видихами при палінні. Мабаш швидко запихкав люлькою, видимо нервуючись (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 257.