ЗАПИША́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал. Розцвісти. * Образно. Занедужала сирітка — Відцуралися усі. Час пройшов: знов, наче квітка, Запишала у красі (Граб., І, 1959, 143).
◊ Запиша́ти гу́би (уста́) — скласти губи так, що з’являється вираз пихи, гордовитості. — А це я од себе й Фесі даю Семенові на молоде господарство! — сказала горда Марта і запишала свої червоні уста (Н.-Лев., IV, 1956, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 257.