ЗАПЛИ́ВЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запливти́2. З огидою дивилась [Ійнечі] на його жовте кругле обличчя, на його маленькі очі, запливлі жиром (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 263.