ЗАПОБІ́ГЛИВО. Присл. до запобі́гливий. Руки стримано потисли одна одну, навіть холодно і запобігливо офіціально (Ле, Міжгір’я, 1953, 37); В саду, в глухій алеї, кульгає пані. Її запобігливо підтримує економ (Вас., III, 1960, 349); Катерина, яка на кожному кроці шукала нагоди примиритись з сестрою, запобігливо поступилась Нелі своїм місцем (Вільде, Сестри.., 1958, 509); — Та хіба ж ми не вдячні… Це все Грицько баламутить, хай він подавиться своїм язиком, — запобігливо підхопив Кузьменко (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 267.