ЗАПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., заст. Притягати кого-небудь до судової відповідальності. Ніхто не запозивав нас до суду (Хотк., II, 1966, 376); — Я тебе до суду запізву, я тобі на весь світ стиду нароблю (Фр., IV, 1950, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 271.