ЗАПОЛЯ́РНИЙ, а, е. Розміщений, розташований за Полярним колом. Вона [автострада Мурманськ — Ленінград] сполучить найбільші промислові центри й міста заполярної тундри та лісової Карелії з містом на Неві (Рад. Укр., 13.1 1965, 1); Лісокомбінат та ще порт визначають пульс заполярного міста [Ігарки], створюють ритм тутешнього життя (Веч. Київ, 19. VIII 1957, 4); // Власт. місцевості, розташованій за Полярним колом. Б’ють хвилі у скелі, аж хата дрижить, Вітри заполярні гудуть (Гірник, Друзі.., 1953, 32); І в привіллі степів, у тайгових нетрях, у заполярній темряві.. виростають з фантастичною швидкістю величезні міста (Рад. Укр., 17.Х 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 684.