ЗАПОМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОМОГТИ́, ожу́, о́жеш, док., кому і заст. кого, розм. Те саме, що допомага́ти. Я з найбільшою охотою, чим зможу, стану запомагати Вам у цьому ділі (Мирний, V, 1955, 358); Маю Вас повідомити, що одержав проспект і закликання до співробітництва і завше радий запомагати «Зорі» (Сам., II, 1958, 451); Іноді до Даринки навідується баба Домаха, інколи й ще дехто з жінок — і в роботі запоможуть, і радою зарадять (Вирган, В розп. літа, 1959, 255); Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Гр., II, 1963, 159).
Запомогти́ біді́ — допомогти тому, хто перебуває в скрутному становищі. Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Щог., Поезії, 1958, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 272.