ЗАПО́РАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до запо́рати 2. Знову над полем широкий звичний рокіт мотора [трактора]. Від гона до гона — ширшає запоране поле (Рад. Укр., 14.V 1963, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 273.