ЗАПО́ЇНИ, їн, мн., заст. Частування, яке влаштовує наречений для батьків та родичів нареченої після заручин. — Хто рано жениться, той не кається, — напосідався Семен; видко, вчорашні запоїни розохотили його до думки про весілля (Л. Укр., III, 1952, 668).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 271.