ЗАПРИЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Почати причитати. — Ой братику-соколику! — запричитала Мартиниха. — Та хіба ж сама не бачу — не життя це (Збан., Малин. дзвін, 1958, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 278.