ЗАПРОСИ́ТИ1 див. запро́шувати.
ЗАПРОСИ́ТИ2 , прошу́, про́сиш, док., перех. Почати просити; висловити прохання шодо чогось. — Як там, Свириде, з поляками і Петлюрою? — Вже так довоювались, що останні бульки пускають. Поляки миру запросили (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 30).
ЗАПРОСИ́ТИ3, прошу́, про́сиш, док., перех., розм. Те саме, що запра́вити2. Всі купці зійшлися до жони і питають, що хоче за корови. А жона з страхом запросила триста золотих (Калин, Закарп. казки, 1955, 204); — То скільки за отакого… невеличкого килимка запросите? (Чендей, Птахи.., 1965, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 281.