ЗАПУСТІ́ТИ, і́є, док. Стати занедбаним; спустіти, збезлюдіти. Садок.. запустів, заглух, нечищені дорожки, — позаростали бур’яном, глухою кропивою (Мирний, IV, 1955, 205); Треба буде зайти та хоч в хаті навести порядок. Запустіла, певно, без жіночих рук (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 161); Шляхтич Ліщинський, взявши в 1639 р. в оренду села Кальницю і Стрибовіск, почав так утискувати і розоряти селян, що 57 сімей втекли з них, і ці села запустіли (Іст. УРСР, І, 1953, 211),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 284.