ЗАПІ́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запі́нити. В темряві показалися високі береги, запінені білими бурунами (Кучер, Чорноморці, 1956, 408).
2. у знач. прикм. Який запінився. Сімон, запінений зо злості, зірвався з місця (Фр., І, 1955, 326); Дзвінко прискає і дзюрчить запашне запінене молоко у дерев’яні та алюмінієві цеберка… (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 260.