ЗАПІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАПІ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Починати пінитися. Море запінилось і кипить, а вітер надув сосни на вершках скель (Коцюб., II, 1955, 408); Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (Собко, Біле полум’я, 1952, 192).
2. тільки док. Забризкатися слиною, піною, що виступає з рота; вкритися такою піною. Сивилла тут де не взялася, Запінилася і тряслася І галас зараз підняла (Котл., І, 1952, 125); Запінившись і хропучи, схарапуджений кінь летів щодуху, відчувши на собі незвичайного їздця (Гончар, І, 1954, 64); Образно. Не випускаючи листя, запінився цвітінням терен (Рудь, Гомін.., 1959, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 260.