ЗАРА́НІ, присл., розм.
1. Рано-вранці. Посію шавлію зарані в неділю (Чуб., V, 1874, 601); У празник було ми зарані прокинемось до церкви, а з церкви по дівчат на слободу (Вовчок, І, 1955, 183); Кожен раз, коли Захар ішов на степ зарані, ..він мимоволі згадував той перший ранок самостійного виходу на роботу (Ле, Право.., 1957, 19).
2. Заздалегідь, наперед. — Еге! бачите, вже ви зарані соромитесь сказати, що оженитесь на мужичці (Кв.-Осн., II, 1956, 345); Онисько — добрий батько, ..він зарані пильнував про те, щоб.. рекрутчина не стала синові дуже важкою та гіркою (Мирний, IV, 1955, 35); Рубан ішов до Криги. Він зарані уявляв собі радість останнього й свою власну (Ю. Янов., І, 1958, 109).
3. Дуже рано, раніше, ніж звичайно, ніж слід; передчасно. Чи всі ж тії та сади цвітуть, Що зарані розвиваються? Чи всі ж тії та вінчаються, Що любляться та кохаються? (Укр.. лір. пісні, 1958, 211); Ось моя дружина В безпораднім стані: Одно знає — шиє, В’янучи зарані (Граб., І, 1959, 203;) [Прісцілла:] Ще зарані так турбуватись. Може, вся та справа розвіється, немов лихий туман (Л. Укр., II, 1951, 384); У Матвія Матвійовича немає ні розаріума, ні онучат. Він пізно одружився і зарані овдовів (Вол., Місячне срібло, 1961, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 288.