ЗАРВА́ТИСЯ1 див. зарива́тися2.
ЗАРВА́ТИСЯ2, ву́ся, ве́шся, док. Почати рватися кудись, до кого-, чого-небудь. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула… (Вовчок, І, 1955, 202); [Нерей:] Як він [Паріс] зарвавсь до грецьких берегів, Йому я все прийдешнє провістив (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 289.