ЗАРИСО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАРИСУВА́ТИСЯ, у́ється, док., діал. Ставати добре видним, помітним, виразно окресленим; вимальовуватися (у 1 знач.). Світло, що спадало з одної малої на стіні завішаної лампини [лампи], проясняло лише блідо нутро хатини. Та проте зарисовувалися всі предмети у ній виразно (Коб., II, 1956, 236); Аж як сонце виплило з-за чорного лісу і прогнало туман, перед нами [розвідниками] зарисувалась ворожа лінія (Ірчан, II, 1958, 59); * Образно. Тепер ще яскравіше зарисувалась могутня постать Франка і всі його заслуги, ще дорожчим став нам той чоловік (Коцюб., III, 1956, 306); // Виразно проступати, виділятися на чому-небудь. Молоде чоло поморщилося, очі стратили свій погідний, сонячний блиск, а довкола уст зарисувалася якась складина болю і гіркості (Фр., II, 1950, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 291.