ЗАРОЖЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати рожевим. Широка річка понялась на захід вогняною барвою, далі зарожевіла, засяла блакиттю (Коцюб., І, 1955, 142); Зарожевіли тумани і піднялись завісою вгору (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58); Улька остаточно видужала. Її щоки зарожевіли, зеленкуваті очі знову заясніли (Добр., Ол. солдатики, 1961, 202); // безос. На сході вже зарожевіло (Сос., II, 1958, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 295.