ЗАРОЗУ́МНИЙ, а, е, діал. Надто розумний. Він був зарозумний, занадто врівноважений ціле життя, щоб під поривом хвилі діяти (Круш., Буденний хліб.., 1960, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 295.