ЗАРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієнр. пас. мин. ч. до зароси́ти. Раннє сонце перебивалося крізь гілля, лягаючи блиском тут і там на зарошений мох (Коб., III, 1956, 151); Додому повернувся Бронко вдосвіта, зарошений по коліна (Вільде, Сестри.., 1958, 569).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 296.