ЗА́РУБКА, и, ж. Виїмка взагалі або спеціальна позначка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям. Вся хата була зложена з липових квадрових брусів, гладко витесаних, а навіконники і наличники на дверях з вирізками і зарубками, — неначе мережки на рушнику (Стор., 1, 1957, 226); Щокільканадцять кроків зупинявся [Степан], робив сокирою зарубки на деревах, щоб завтра потрапити до барлога (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 86); Очевидно, всі народи спочатку позначали числа зарубками на паличках, які на Русі називались бирками (Наука.., 7, 1964, 21).
ЗАРУ́БКА, и, ж., гірн. Те саме, що зару́бування. Широке застосування, врубозих машин дало можливість повністю завершити механізацію зарубки уже в четвертій п’ятирічці (Гірн. пром., 1957, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 297.