ЗАРІЧА́НИЙ, а, е, діал. Непокірливий: сварливий. Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде (Сл. Гр.); От згадується мені одна молодиця, — з усього села була вона задирлива і зарічана (Вовчок, VI, 1956, 226); — Правда, — підхопила Мар’яна, — що ти зарічана дуже (Кос., Новели, 1962, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 293.