ЗАСИ́ПАТИСЯ1 див. засипа́тися1.
ЗАСИПА́ТИСЯ1 див. засипа́тися3.
ЗАСИПА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. заси́пляться; док.
1. Заповнюватися чим-небудь сипким. Широкий рів без піддержки сам собою засипався (Мирний, IV, 1955, 16); Хата розвалилась, двір заріс бур’яном, і садок усох, і глибока криниця засипалась (Вовчок, І, 1955, 56).
2. Потрапляти, поміщатися всередину чого-небудь, кудись (про щось сипке). Де він [казковий бик] пройде, там пшениця сама у копи складається й молотиться, і віється, і в закроми [засіки] засипається (Стор., І, 1957, 66).
3. тільки недок. Пас. до засипа́ти1 1-5. — То ніколи моя хата не виділа стільки хліба. Куди ж його складу? ..Прикипівши біля дверей, він вірить і не вірить, що його хата по самі вікна засипається зерном (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 294); Процес переробки кормів відбувається так. Зерно засипається в ківш, звідки воно надходить у подрібнювальну камеру (Наука.., 3, 1956, 21).
ЗАСИПА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ЗАСПА́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. заспля́ться; док., розм. Спати надто довго. — Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають, от ми й заспались (Стор., І, 1957, 185).
ЗАСИПА́ТИСЯ3, а́юся, а́єшся, недок.. ЗАСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. засиплються; док., розм. Зазнавати провалу в чому-небудь, ставати пійманим, викритим. Вони першого ж дня засипались на портфелі, якого Шурик, невідомо для чого, хотів був висмикнути з-під пахви енергійного одесита (Мик., II, 1957, 338); — Доки ти враховуватимеш [помилки], молокососе, загинуть на твоїй явці люди і сам до чорта засиплешся! (Ю. Янов., І, 1954, 159); // Виявляти своє невміння в чому-небудь, незнання чогось. Вони сіяли, а збоку стояв цілий гурт, перевіряючи їхню роботу. Чи не засипались хлопці, наплутавши в квадратах? (Кучер, Трудна любов, 1960, 506).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 306.