ЗАСКА́ЛЕНИЙ1, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до заска́лити. Василь Іванович скосив набік заскалене око й закусив губу (Вас., І, 1959, 65); Жінка глянула заскаленим проти сонця оком (Кос., Новели, 1962, 102).
ЗАСКА́ЛЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заскали́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 311.