ЗА́СКЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заскли́ти. В кімнаті Антоніо було зовсім темно. Одне віконце, засклене тьмяною шибкою, ледве цідило жовте скупе світло (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 112); // за́склено, безос. присудк. сл. Він намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Гр., І, 1963, 321).
2. у знач. прикм. Який має вставлене скло. На курний стоголосий базар вони так і не зайшли, несподівано зупинившись перед заскленою вітриною, в якій висіла газета (Кучер, Голод, 1961, 354); Метелики, жуки, скорпіони та павуки були теж перенумеровані, записані в каталог і добре запаковані в засклені коробочки (Тулуб, В степу.., 1964, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 312.