ЗАСКО́К, у, ч.
1. спец. Зупинка або зміна в русі якого-небудь пристрою, механізму і т. ін. внаслідок порушення правильного положення якої-небудь його частини.
2. розм. Несподіваний, дивний хід думки, раптове відхилення від норм поведінки і т. ін. [Тарас (підходить до Тереня):] Ну, доволі. Заскок зайшов був у голову… Винен… (Мик., І, 1957, 141); —Ну, гудити його я ще не збираюсь. Правда, трапляються в нього неприємні заскоки (Шовк., Інженери, 1956, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 312.