ЗАСЛА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. засла́ти1. — Подумайте самі: заслання в сибірські села не зменшує революційну небезпеку, а, на жаль, переносить її на більшу територію імперії (Стельмах, 1, 1962, 17).
2. Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості. Читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір… (Коцюб., І, 1955, 77); Він натякав на Варжакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (Гончар, II, 1959, 17).
3. Місце, де відбувають кару. Кайданами і Чернишевський дзвенів, І Ленін ішов у заслання (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 292); Через місяць, після прибуття на каторгу, втік коваль Єгор із заслання (Цюпа, Три явори, 1958, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 314.