ЗАСЛО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заслони́ти. Стояв палац у долині над рікою, заслонений з півночі високою зеленою горою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 35); Обідали на веранді, заслоненій від сонця диким виноградом (Дмит., Наречена, 1959, 32); Зітхав Іван, сидячи.. і з якоюсь тривогою позираючи в неясну далечину, заслонену напівпрозірчастою ранньою мглою (Фр., III, 1950, 148); Мотря відразу ж кинулась до вікна і поправила ряднину, якою воно було заслонене (Мур., Бук. повість, 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 315.