ЗАСМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСМА́ГНУТИ, ну, неш; мин. ч. засма́г, ла, ло; док.
1. Набувати смуглого, темного кольору під дією сонячного проміння й вітру. Анатолій так засмаг під степовим сонцем, що коли б його зараз побачив Любим, то, мабуть, і не пізнав би (Руд., Остання шабля, 1959, 480); Стала дівчина оживати, посвіжішала, засмагла на городі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 155).
2. Укриватися смагою, запікатися (про губи).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 317.