ЗАСМО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засмоли́ти; // у знач.. прикм. Шаланда сунулась ближче і ближче, вже чути, як стукається об неї крига, вже видко її засмолене дно (Ю. Янов., II, 1958, 192); Він задоволено підбирає її [книжку] двома засмоленими пальцями (Логв., Давні рани, 1961, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 320.