ЗАСМІ́ЧУВАЧ, а, ч., с. г. Те, що засмічує вирощувану рослину. Під час цвітіння рослин [гороху] на насінних посівах треба провести сортове прополювання, знищити пелюшку, вику та інші засмічувачі (Колг. Укр., 6, 1962, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 319.