ЗАСНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСНІТИ́ТИ, снічу́, сні́тиш, док., перех., діал. Засипати чим-небудь сипким. — Велике, фатальне кохання — се самум, що заносить піском і великі спокійні озера, і тихі струмочки в оазах, заснічує гучні гірські потоки (Л. Укр., III, 1952, 695).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 320.