ЗАСОРО́МЛЕННЯ, я, с. Почуття сорому, зніяковіння, збентеження і т. ін. Він пішов. Дівчина осталася сама на дорозі з відповіддю недоказаною на вустах, з почуттям.. гнітючого засоромлення (Коб., III, 1956, 311); Ольга бачила, як заіскрились у токаря очі і м’яке світло залило його широке обличчя. Водночас на цьому обличчі з’явилося тихе засоромлення, як у маленького хлоп’яти, несміливого й ніжного (Донч., III, 1956, 428).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 323.