ЗА́СТАВКА, и, ж., гідр. Спеціальний щит, який затримує воду. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула, то заставку розбило (Греб., 1, 1957, 70); Воду в потоках спинили заставками (Н.-Лев., IV, 1956, 98); Двоє гайдуків побігли до заставок і підняли їх коловоротом. Вода з ревом ринулася вниз і хутко почала спадати в ставку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 24).
На всі [спу́сти й] за́ставки — скільки є (було і т. ін.) сили; дуже. На всі спусти й заставки Мирка лаяли, й ганьбили (Мак., Вибр., 1954, 457); Хлопчик мчав на всі заставки, його широкі шаровари з хуркотом тремтіли від бігу (Досв., Гюлле, 1961, 16)
ЗА́СТА́ВКА, и, ж. Малюнок, звичайно на всю ширину сторінки, перед початком тексту розділу, частини і т. ін. книжки; протилежне кінцівка. Я не могла одірвати очей від тих сторінок з тонко розмальованими заставками (Л. Укр., III, 1952, 741); Кожен розділ розпочинався просто розкішною заставкою, в якій перепліталися квіти, трави, плоди (Ів., Опов.., 1949, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 327.