ЗАСТЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. застерегти́.
2. Те, що застерігає від чого-небудь. Впертий Павлик, незважаючи на застереження вожатого, не кинув своєї думки зробити водохід (Донч., VI, 1957, 25); // Попередження. На голови батальйону ворог скинув в листівках ще одне застереження: «Ви оточені. Єдиний ваш рятунок — здатися..» (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 179).
3. Зауваження, що роз’яснює або уточнює думку. Це твердження потребує деяких застережень (Від давнини.., І, 1960, 443); — Мені треба з’ясувати справу з партійним квитком, — випалив Захар усе, без будь-якогось застереження (Ле, Право.., 1957, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 329.