ЗАСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ЗАСТЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш і ЗАСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех.
1. чим. Розгортаючи що-небудь, покривати якусь поверхню. Зараз заходилась [Одарка] опоряджати стола, застилає скатеркою, становить чарочки… (Вовчок, VI, 1956, 262); Загадала [Кайдашиха] Лаврінові намостити на возі високо сіна, ще й заслати килимом (Н.-Лев., II, 1956, 316); Взяла [Марія] потім з полу Тихонів кожух і помостила в боки на лаві і подушку перебила пухкенько — поклала в голову, застелила рядном (Головко, II, 1957, 112); // Покривати собою яку-небудь поверхню. Клубки пилюги тепер покотилися вздовж шляху, застилаючи собою придорожню смугу будяків (Ле, Опов. та нариси, 1950, 46); Завірюха стихла. Пухкий сніговий килим застеляв обидва береги (Кач., Вибр., 1953, 118); Рожевий яблуневий цвіт так ніжно сад заслав (Тер., Ужинок, 1946, 40); * Образно. Невже забуду й сам колись Тривоги, дні жорстокі? Злітає, пада жовтий лист І застеляє роки (Мас., Сорок.., 1957, 254); // Ростучи, укривати собою землю (про рослини). Кущі сповзають під гору, а внизу над болотянкою — вільшина, дрібна і більша, заслала всю землю (Збан., Сеспель, 1961, 380); // розм. Розкладаючи, розгортаючи що-небудь, простеляти, стелити. [Xуса (до Управителя):] Тут маєш застелити килими (Л. Укр., III, 1952, 148); У кімнаті на неї чекав лакей. Він застелив постіль і готував вечірню купіль (Смолич, І, 1958, 66).
2. тільки 3 ос. Огортати, заволікати чим-небудь з усіх боків. Сиві хмари все небо застилали (Л. Укр., III, 1952, 530); З’їхав [Павло] на дорогу; тоді оглянеться назад — нічого не забачив — усе застеляла мла вечірня (Вовчок, І, 1955, 147); Небо знову запнулося хмарами, і густа темнота застелила дорогу (Баш, Надія, 1960, 355); * Образно. Чорне почуття.. вилося над її головою, застилало думки чорною запоною… (Мирний, І, 1954, 286).
3. тільки 3 ос. Затягувати, закривати очі, перешкоджаючи добре бачити. Сльози туманною поволокою застилали йому очі, погляд був спрямований кудись повз батька (Руд., Остання шабля, 1959, 228); Від напруження сльози застелили йому зір… (Досв., Гюлле, 1961, 108); * Образно. Мотря задумалась. Смуток заслав її погляд (Мирний, І, 1949. 353); // безос. Йому дуже хотілося збити ще один літак, але очі застилало рожевим туманом і приціл дрижав (Ткач, Жди.., 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 330.