ЗАСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок.. ЗАСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех.: ◊ Засто́ювати (застоя́ти) че́рги (че́ргу) — стояти певний час у черзі. — Та там у млині так завізно, що трудно було дотовпитися, мусив застоювати черги до самого вечора, — одбріхувався Лаврін (Н.-Лев., II, 1956, 311); Андрій чесно застояв чергу, просунув у віконечко руку і подав книжку (Чорн., Красиві люди, 1961, 40).
ЗАСТРУ́ГУВАТИСЯ, ується, недок. Пас. до застру́гувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 332.