ЗАСТРЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до застре́лити. Ну, як тепер живе Горошиха-вдовиця, що Федька — син її, застрелений вночі? (Сос., І, 1957, 68); // застре́лено, безос. присудк. сл. В невеличкому гуцульському місті.. його було застрелено (Стельмах, II, 1962, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 333.