ЗАСТУ́КАТИ1, аю, аєш, док.
1. Почати стукати, видавати стук, шум під час ударів, поштовхів і т. ін. — Петро приїхав!.. — задзвенів десь молодий голос, і радісно застукали каблуки (Коцюб., II, 1955, 357); Лунко застукали молотки по трубах, затьохкали зубила (Вол., Місячне срібло, 1961, 243); Коли застукав кулемет і загорівся бій, ти зі стола взяла портрет, дала напуток свій (Рудь, Дон. зорі, 1958, 35); // Швидко забитися (про серце), запульсувати (про кров). У Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце застукало, думки помутнілися… (Мирний, 1,1954, 63); Івана охопив невимовний страх.. Кров гарячково застукала в скронях (Кол., Терен.., 1959, 89).
2. Почати стукати у двері, вікно і т. ін., просячи, домагаючись дозволу ввійти. Пан інженер.. застукав у двері канцелярії маршалка (Мак., Вибр., 1954, 236); Дебелі ворота з дашком були засунені, від [козак] застукав у них чоботом і голосно гукнув: — Пугу, пугу, пугу! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 81); // безос. — Хто там? Чого треба? — ..Застукало дужче у вікно. — Одчини, молодице (Вас., І, 1959, 306).
3. перен., розм. Настати, початися (про явища природи). Зимою… застукають тріскучі морози, зніметься завірюха, хуртовина… (Мирний, II, 1954, 251).
ЗАСТУ́КАТИ2, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Раптово знайти, застати кого-небудь десь. Протасій застукав Нільського і розказує йому, а той тілько головою хитає (К.-Карий, І, 1960, 357); -Хотілось би мені татуня застукать дома, — сказав.. Харко (Морд., І, 1958, 141); // Несподівано захопити, спіймати де-небудь, переслідуючи, розшукуючи. Одного разу хазяїн засів і застукав лиса в курнику (Укр.. казки, 1951, 68); Він, гуртом з хлопцями, заліз на чийсь баштан. Дід-баштанник уздрів та й застукав їх біля річки в закутку так, що їм нікуди, було тікати (Гр., II, 1963, 11); Буряної ночі їм, як і багатьом хотинцям, не вдалося втекти за ріку: німецькі мотоциклісти застукали їх на березі (Петльов., Хотинці, 1949, 8); * Образно. Отам-то милостивії ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (Шевч., І, 1951, 326); // Прийшовши куди-небудь, застати кого-небудь за якимсь заняттям, роботою, в якому-небудь стані. Леонід Семенович.. таки застукав Антосю за кружалом (Н.-Лев., IV, 1956, 87); — Що це? — накинувся на нього Кузьменко, застукавши його за роботою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239); За такими скрушними думками застукала діда Ольга (Кач., II, 1958, 64).
◊ Засту́кати знена́цька — з’явившись куди-небудь, застати когось несподівано, коли людина не підготовлена до цього. До ферми наближались гестапівці. Чого їм там треба, кого вони шукали, кого хотіли застукати зненацька.., — не знали ні Юджін, ні Кліфтон (Загреб., Європа 45, 1959, 221); Засту́кати на гаря́чому див. гаря́чий; Засту́кати на мі́сці зло́чину (на яко́мусь зло́чині) див. мі́сце.
2. Захопити, застати кого-небудь десь (про не залежні від людини обставини, події, явища). — Поверталась я з чужих сіл додому, аж мене застукала хуртовина (Стельмах, Хліб.., 1959, 306); Тихо сиділи [друзі], притиснувшись один до одного.. Так їх застукала ніч (Мик., II, 1957, 261); Аліна поїхала з батьком на екскурсію до Ленінграда, і там їх застукала війна (Ю. Янов., II, 1954, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 336.