ЗАСТУ́ПНИК, а, ч.
1. Той, хто заступає, заміняє когось на якому-небудь посту, виконує чиї-небудь обов’язки. Найщедріше частували вони парафіян свого панотця, бо знали, що громада зараз по обіді почне вибирати заступника на місце старого покійного панотця (Н.-Лев., III, 1956, 8); [Дремлюга:] Та на кого ж я область залишу? [Ромодан:] Невже у вас нема заступника?.. (Корн., II, 1955, 293).
2. кого. Офіційна назва посади того, хто заміщає якого-небудь керівника, організатора і т. ін. Солод працював заступником директора заводу (Руд., Вітер.., 1958, 15); Василь Максимович для першого знайомства показує мені статтю в газеті за підписом заступника міністра верстато— і приладобудування (Вітч., 2, 1956, 101).
3. Той, хто захищає кого-небудь; захисник. [Шевченко:] Прощавайте, друзі! [Селяни:] Живи, наш батьку! Ти заступник наш! Прощай, наш рідний! (Коч., III, 1956, 175); Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього (Гончар, III, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 337.