ЗАСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до засту́пник 1, 3. Марина пробігла телеграму очима і весело до Олени: —Ну, бригадире, давай мені заступницю мерщій. Іду (Головко, І, 1957, 491); Вона швидко, якось непомітно виробила собі ім’я великої філантропки, заступниці та помічниці всіх бідних (Фр., VI, 1951, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 338.