ЗАСУ́ХА, и, ж. Тривала відсутність дощу влітку, що призводить до висихання грунту і загибелі рослинності. Зробилась [у степу] превелика засуха, порепалась земля, нема ні паші, ні водопою (Стор., І, 1957, 67); На півдні Європейської частини СРСР і Західного Сибіру часто бувають засухи (Фіз. геогр., 7, 1957, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 339.