ЗАСУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засуши́ти. Діти поприносили всі свої юннатівські здобутки, експонати майбутнього клубу: гербарії, засушену і заспиртовану фауну (Мокр., Острів.., 1961, 86); Олеся покуштувала м’яса: м’ясо було засушене, як сухар (Н.-Лев., III, 1956, 95); // у знач. прикм. У ніс йому гостро вдарило духом засушених троянд (Епік, Тв., 1958, 201); Хлопчик обвив материну шию руками, пригорнувся своїм гарячим личеньком до її засушеного виду… (Мирний, І, 1954, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 339.