ЗАСІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗАСІ́КТИСЯ, іче́ться, док.
1. Ранити собі ногу, зачіпаючи на ходу однією за іншу (про коня). —В мене кінь засікся, так я перев’язував (Гончар, І, 1954, 276).
2. тільки док., переч. Почавши що-небудь говорити, раптово зупинитися. Іван Бриль вже розтулив був рота, щоб гримнути на сина, та враз засікся й не гримнув (Смолич, Мир.., 1958, 8).
3. тільки недок. Пас. до засіка́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 310.