ЗАСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засі́кти1 1, 2. В 1835 р. повстали лівобережні козаки.. Заворушення козаків були придушені військовою силою, а керівники руху на смерть засічені шпіцрутенами (Іст. УРСР, І, 1953, 420); // у знач. прикм. Перевіряв [Богучар] усе, провадив пристрілку по засічених квадратах цілим полком (Кучер, Чорноморці, 1956, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 310.