ЗАТАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.. розм. Покласти, заховати що-небудь так, що важко знайти [Оксана:] А в мене батько одняли всі гроші, одняли та й затасували кудись… (Кроп., IV, 1959, 313); // Помістити кого-небудь кудись. Нехай би де у дистанції [поблизу начальства] так розташувались [пиячити ..зараз би потаскали у поліцію та затасували б у яму (Кв.-Осн., II, 1956, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 342.