ЗАТВЕ́РДИТИ див. затве́рджувати.
ЗАТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.
1. Док. до тверди́ти. Певне не малий час минув, поки люди затвердили ті вигуки, навчилися розуміти їх (Мирний, V, 1955, 306).
◊ Затверди́ти, як свої́ п’ять па́льців — завчити, добре запам’ятати. Я думав: що в тих москалях? аж воно одна тобі муштра… Так затвердив, — як свої п’ять пальців… (Мирний, II, 1954, 122); Затверди́ти на зубо́к — вивчити напам’ять. Всі складні проблеми людських стосунків, проблеми культури й мистецтва Кушнір намагався увібгати в кілька відомих.. істин, які він затвердив на зубок (Руд., Остання шабля, 1959, 547).
2. розм. Почати твердити, повторювати те саме. — Затвердив благодарю, благодарю, як півень той кукуріку! кукуріку! (Мирний, І, 1954, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 343.